Астрентом по боржниках

Нещодавно члени робочої групи щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України  опублікували Концепцію оновлення Цивільного кодексу України.

Її автори пропонують, зокрема, доповнити Цивільний Кодекс України положеннями про судову неустойку (астрент), згідно з якими суд може за вимогою позивача зобов’язати відповідача виплатити на користь позивача грошову суму, якщо відповідач не виконає рішення суду.

Що це за інститут та чи допоможе він виконувати судові рішення, спробуємо проаналізувати в цій публікації.

Походження  астренту

Вперше поняття «астрент» (від французького «l’astreinte» — примус) з’явилося у Франції на початку XIX століття.

Упродовж тривалого часу цей інститут діяв лише на рівні судової практики, і лише у 1972 році був запроваджений на законодавчому рівні. З 2012 року законодавство Франції містить уже детальний опис накладення астренту, його  види та умови скасування.

Сутність астренту полягає в покладенні обов’язку грошового відшкодування шкоди, заподіяної невиконанням судового рішення, з метою подолання спротиву недобросовісного боржника.

Астрент не є заходом примусового виконання або способом виконання рішення, а є засобом тиску на боржника з метою спонукання останнього до виконання свого обов’язку, визначеного судом, та полягає в присудженні до сплати боржником грошової суми, яка встановлюється судом на одиницю часу прострочення виконання судового рішення (день, тиждень, місяць) до повного його виконання. 

Розрізняють дві форми астренту – попередній та остаточний.

Астрент називається попереднім (тимчасовим, загрожуючим), якщо після спливу строку, відведеного на виконання судового рішення, його суму може бути змінено або навіть скасовано. Астрент у цьому випадку є лише загрозою в разі невиконання.

Остаточний астрент може бути встановлено лише після проголошення попереднього. Суд встановлює остаточну суму астренту шляхом множення суми, яка підлягала сплаті за день чи за тиждень, на весь період невиконання рішення.

Нарахування астренту може бути припинено у випадку об’єктивної неможливості виконання боржником своїх зобов’язань.

У Франції астрент стягується на користь стягувача, проте є країни, в яких він стягується на користь держави або ділиться порівну між стягувачем і державою.

За французьким законодавством астрент може бути призначено за невиконання будь якого рішення. В Італії астрент застосовується тільки щодо рішень, які зобов’язують боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Можна виокремити такі особливості цього інституту, який діє в різних країнах:

– стягується незалежно від збитків та неустойки;

– призначається судом (за заявою кредитора або автоматично);

– не звільняє від виконання судового рішення;

– може бути разовим або встановлюватися за кожен день (тиждень, місяць) прострочення;

– не  може бути застосований, якщо судове рішення не може бути виконано в принципі;

– підставою застосування є стимулювання до виконання або ж покарання за невиконання судового акта;

– розмір астренту визначається судом.

Елементи астренту у вітчизняному законодавстві

Елементи астренту вже існують у вітчизняному законодавстві. Так, в адміністративному судочинстві (стаття 382 КАС України) суд має право накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за його невиконання або неподання звіту про його виконання. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина — до державного бюджету України. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня в розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

Закон України «Про виконавче провадження» нещодавно поповнився новелою, відповідно до якої за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 1, 2 або 3 роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 20%, 30% та 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів. Ці суми штрафів стягуються з боржника на користь стягувача.

Яким бути астренту «по-українськи»?

Запровадження повноцінного астренту у вітчизняному законодавстві є вкрай необхідним насамперед щодо рішень про виконання зобов’язання в натурі, виселення, вселення, рішень, які зобов’язують боржника вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

Який інструментарій нині має виконавець, щоб змусити боржника виконати рішення зобов’язального характеру?

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника — фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн), на посадових осіб — 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400 грн), на боржника — юридичну особу — 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 грн) та встановлює новий строк виконання (ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі.

Зрозуміло, що такі штрафи через їх незначний розмір фактично є недієвими.

Щоденний (щотижневий, щомісячний) астрент може стати для боржника більш вагомим та переконливим аргументом, аніж розмір штрафу, передбачений чинною редакцію Закону України «Про виконавче провадження», який можна накласти лише двічі.

Результатом має стати те, що невиконання судового рішення стане фінансово обтяжливим для боржника.

На практиці це має бути так: не бажаєш добровільно виконувати судове рішення про перенесення паркану в «сусідському» спорі, будеш сплачувати на користь сусіда по 500 гривень на день за його невиконання, а виконавець буде цю суму одразу ж стягувати. У результаті і рішення буде виконано, і стягнуто астрент.

Можливо, є дискусійним питання запровадження астренту в сімейних та трудових спорах – щодо рішень про визначення порядку побачення з дитиною, поновлення на роботі тощо.

Водночас, зважаючи на труднощі з їх виконанням та неможливість виконати такі рішення без участі боржника, може, саме загроза астренту стане дієвим «стимулом» для боржників і в таких категоріях справ.

Запроваджуючи астрент у вітчизняному законодавстві, потрібно також подбати про те, щоб він не став «мертвою» нормою та щоб процедура його присудження  була досить простою. Виважено слід підходити і до визначення його розміру.

Чи має бути астрент впроваджений у цивільне законодавство чи в процесуальне, питання теж доволі дискусійне, проте на запитання, бути чи не бути астренту взагалі, однозначна відповідь – бути!

https://pravo.ua/astrentom-po-borzhnykam/