Блог, Публікації

Запровадження астренту зробить невиконання судових рішень зобов’язального характеру фінансово невигідним в Україні.

Про це зазначив к.ю.н., приватний виконавець Андрій Авторгов на круглому столі «Проблемні питання невиконання судових рішень в Україні та шляхи подолання», який відбувся 28 липня 2023 року в Офіс Омбудсмана України.

На круглому столі обговорювалися питання у сфері виконання судових рішень, з якими найчастіше звертаються громадяни до Офісу Омбудсмана.

Умовно їх можна розділити на дві групи:

Перша – скарги на невиконання рішень, у яких боржником є держава, державний орган. При цьому, якщо виконання рішень майнового характеру уповноважені особи зазвичай виправдовують відсутністю бюджетного фінансування, то абсолюте нерозуміння викликає ухилення державних органів від виконання рішень зобов’язального характеру.

Зокрема, Директор Департаменту моніторингу додержання права на справедливий суд та процесуальних прав навів приклади невиконання боржниками рішень зобов’язального характеру, в тому числі тривалого невиконання державними органами судових рішень про поновлення на посаді незаконно звільненого працівника.

Друга група звернень – скарги боржників у виконавчому провадженні на арешт державними та приватними виконавцями коштів на рахунках у банківських установах, на які надходить заробітна плата та соціальні виплати.

Приватні виконавці також звернули увагу Офісу Омбудсмана на обмеженість та неефективність існуючих інструментів примусу боржника до виконання рішень зобов’язального характеру. Така ситуація є типовою як у виконавчих провадженнях, у яких боржником є фізичні особи або бізнес, так і державні органи.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу в розмірі:

на боржника — фізичну особу – 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн)

на посадових осіб — 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400 грн)

на боржника — юридичну особу — 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 грн)

та встановлює новий строк виконання (ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»). У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Розмір штрафу, який має право накладати виконавець є незначним, а тому не спонукає боржників до виконання рішень.

“З огляду на це, потрібно зробити невиконання судових рішень фінансово невигідними для боржників. Цього можна домогтися запровадженням у вітчизняне законодавство астренту, сутність якого полягає в покладенні обов’язку грошового відшкодування шкоди, заподіяної невиконанням судового рішення, з метою подолання спротиву недобросовісного боржника”, – вважає Андрій Авторгов.

Астрент не є заходом примусового виконання або способом виконання рішення, а є засобом тиску на боржника з метою спонукання останнього до виконання свого обов’язку, визначеного судом, та полягає в присудженні до сплати боржником грошової суми, яка встановлюється судом на одиницю часу прострочення виконання судового рішення (день, тиждень, місяць) до повного його виконання.

Елементи астренту вже існують у вітчизняному законодавстві. Так, в адміністративному судочинстві (стаття 382 КАС України) суд має право накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за його невиконання або неподання звіту про його виконання. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина — до державного бюджету України.

Разом з тим, виконання рішення державою, державним органом взагалі має відбуватися автоматично, без відкриття виконавчого провадження, оскільки в іншому випадку виходить, що держава в особі органів Державної виконавчої служби Міністерство юстиції України змушує саму себе виконати судове рішення.

Учасники круглого столу також обговорили питання так званих «зарплатних» і «соціальних» рахунків боржників. І адвокати, і представники банків вкотре підтвердили, що на законодавчому рівні ані «зарплатних», ані «соціальних» рахунків в Україні не існує. Так званий «зарплатний» чи «пенсійний» чи «соціальний» рахунок фізичної особи не є захищеним від накладення у виконавчому провадженні арешту на кошти, які на нього надійшли.

Це призводить ситуацій, за яких виконавець звертає стягнення на заробітну плату, направляючи постанову роботодавцю боржника, якою встановлює розмір відрахування з неї, а також виявляє рахунок боржника у банківській установі і накладає арешт на кошти, що на ньому містяться на суму заборгованості по виконавчому провадженню.

Крім того, у статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» міститься перелік з 19 видів виплат, на які взагалі не може бути звернуто стягнення, проте які виконавець також «не бачить», якщо вони надходять на банківський рахунок боржника.

“На превеликий жаль, цією проблемою держава не переймається роками. На моє переконання, потрібно невідкладно розробити та ухвалити відповідні законодавчі акти, які би надали соціальним, зарплатним та пенсійним банківським рахункам статус спеціальних (захищених).

Віднесення таких рахунків до спеціальних має означати, що на кошти на таких рахунках не може бути накладено арешт, або здійснено примусове стягнення таких коштів”, – вважає Андрій.

При цьому, приватний виконавець впевнений, що має бути унеможливлено надходження на такі рахунки будь-яких інших коштів, окрім зарплати, пенсії чи соціальних виплат. Таке запровадження захистить права боржників, розвантажить суди та Міністерство юстиції від зайвих скарг на дії державних та приватних виконавців.

Проте в Україні існує проблема з процедурою визначення боржнику рахунку для здійснення видаткових операцій, з огляду на відсутність в нашій країні системи автоматизованого арешту коштів боржників. Між тим, така система діє в країнах Європи, та деяких пострадянських країнах.

Так, у Литовській Республіці виконувати судові рішення судовим виконавцям допомагає Інформаційна система грошових обмежень (PLAIS). Рішення про накладення виконавцем арешту на гроші боржника PLAIS направляє в усі банки країни, а також інші фінансові установи (кредитні спілки, системи електронних платежів). Система самостійно списує кошти та переказує їх на рахунки судового виконавця в необхідному розмірі. Якщо грошей на одному з рахунків боржника достатньо для задоволення вимог стягувача, з решти рахунків арешт знімається автоматично. PLAIS приносить користь не тільки виконавцям але й захищає самих боржників. Ще в липні 2022 року набули чинності зміни до законодавчих актів, які забезпечують більший захист боржників і таким чином сприяють зменшенню бідності та соціальної ізоляції в країні.

Центр реєстрів Литви оновив систему PLAIS таким чином, щоб вона автоматично генерувала суму коштів, необхідну для задоволення мінімальних потреб кожного окремого позичальника на одному з його рахунків, з якого неможливо списати заборгованість.

Як пишуть литовськи колеги, після модернізації PLAIS система автоматично визначає суму мінімальних вимог споживання і передає цю інформацію кредитним установам, щойно виконавці починають стягувати з рахунків боржника. Таким чином, без будь-яких додаткових дій боржника на його рахунку залишається захищена сума коштів для його мінімальних потреб, з якої неможливо стягнути борг. Самій людині про це не потрібно турбуватися – всі процеси автоматизовані.

“Сподіваємось, аналогічна система буде запроваджена і у нашій країні”, – підсумовує Андрій.